Iсторiя

Христя Самборські повернулася до Явору
2017 - Явір - Христя Самборські

Вітаємо нового Художнього Керівника – Христю Самборські – досвідчену танцюристку, викладача та артистичного директора Явору у 2008-2011р. Після 4-річної відсутності Христя повернулася до Явору повна енергії та планів з використання свого величезного досвіду, отриманого, як на національному так й міжнародному рівнях. Пройшовши добру школу танців у Канаді, США та Україні, Христя танцювала та успішно виступала з Явором, Козаками (Торонто), Ансамблями Вірського, Верьовки, Юність, Горицвіт (Україна) та гуртом Україна (Чикаго).

Христя у захваті від українського танцю та спільноти Явір. Її мета зробити Явір, не тільки однією з кращих, але найкращою Школою Українського Танцю в Торонто.

Дух та Пристрасті українського Едмонтону
2011 - Явір - Тамара Татух

Напередодні святкування 50-річчя школи, Тамара Татух починає використовувати свiй великий досвід роботи в якості викладача танців та хореографа в однiй з найбiльш шанованiй танцювальнiй групi Канади та України. В свою програму навчання вона включає Українськi народнi танцi, балет (Ваганова, Чекетті та RAD) і характер. Тамара Татух отримала диплом з відзнакою за спецiальнiстю "Професійній Танець та Навчання Танцю" в Інститутi Українського Народного Танцю iм. Авраменко. Панi Тамара працювала в Асоціації Українського Танцю Альберти пiд час організації семінарів, фестивалів та конференцій і є невід'ємною частиною у розвитку неоціненного ресурсного матеріалу для Спільноти Українського Танцю Канади.

З великим ентузіазмом Тамара вчить та розповсюджує свою пристрасть до яскравого художнього стиля українського танцю в образній хореографії, музиці та постановках, якi відображають багатий свiт української культуру і традицій.

Розвиток Українського танцю в Канадському контексті
2008 - Явір - Криста Самборскі

Академічні та технічні танцювальні навички Кристи та її високо інноваційний підхід до тематичної хореографії, відображають творчій вклад в Явір цього молодого керівника під час її трирічного перебування на посаді. Під керівництвом Кристи Явір успішно виступав на двох Молодіжних Фестивалях Українського Танцю. Такі оригінальні танці, як "Зіркова Забава", відсилали глядачів до той епохи в історії Канади, коли Забава була основним моментом соціальних подій. "Супер Таранта", "Дубки" та інші постанови під акомпанемент сучасної української музики стали фаворитами аудиторії. Криста яскраво продемонструвала особистості розвитку Українського танцю в Канадському контексті.

Канадсько-Український Дух
2004 - Явір - Павло Олійник

Павло Олійник почав керувати Явором в 2004 році з введення Програми Шумка для Українських танців (SSUD). Для ансамбля та школи Пан Олійник додав свої незабутні тематичні наробки, в той же час, посилюючі фольклорну хореографію. Павло провів частину літа 2005 року вивчаючи танці в Інституті Культури і Мистецтв у Києві під керівництвом професора С.Л. Зубатова, та в студії славетного Ансамблю Вірського. Всі наступні роки Павло Олійник поширював свої нові знання серед танцюристів Явору, розширюючи спектр техніки і хореографії школи.

Продовження Традицій
2002 - Явір - Тарас Семків

В 2002 році Тарас Семків став художнім керівником школи та ансамблю. Використовуючи знання, отримані від років праці зі Львівським Танцювальним Ансамблем "Юність" та з Ансамблем Військової Пісні та Танцю, він підвищив рівень класичної хореографії серед танцюристів Школи. Також слід додати, що завдяки своїм тісним контактам з Україною, Тарас Семків зміг додати до скарбницi ансамблю новітню оригінальну музику.

40 років відданості танцю
1993 - Явір - Директор Олександр Небесний

В 1993 році Олександр Небесний став директором ансамбля. Його великий досвід в хореографії допомагав вести Явір до нових висот. Але в той же час метою школи продовжувала залишатись навчання народним танцям, балету та творчості. Ключові виступи включали Верховинський Фестиваль в Нью-Йорку, Український Фестиваль Молоді у Філадельфії, Інтернаціональний Народний Фестиваль на Острові Принца Едуарда і Щорічний Молодіжний Фестиваль Українських Танців в Торонто. У 1996 році Явір гастролював Україною та виступав в Києві, Львові, Тернополі, Чернівці, Хмельницьку, Кам'янець-Подільску та в Вінниці. Під час гастролів група мала честь виступати на святкуванні п'ятиріччя Незалежності України. У 1999 році ансамбль Дніпро (старша група на той час) подорожував до України. А в 2002 році вже ансамбль Трембіта (старший ансамбль того року) відвідав Україну. Явір та інші ансамблі групи яскраво виступали на 35-ому Ювілейному концерті в 1997 році, та в 2002 році на 40-річному концерті в Центрі Мистецтв Міссіссаги.

Слід зазначити інструкторів, які зіграли ключову роль в навчанні танцюристів під час керування Олександра: Тамара Чандон, Лідія Чоріяни, Тарас Демерсон, Наталія Голімбієвськая, Марк Грицина, Юлія Креховецький, Стефан Кузів, Ігор Литвин, Марія Небесна, Олена Небесна, Таня Небесна, Павло Олійник, Христина Рапа, Славко Секунда, Раїса Шнайдер, Аманда Шимко, Таня Шимко, Ола Сямковська, Вольтер Терес, Марк Вітюк і Стефанія Волошин. Костюмами завідували Данусія Вітюк та Жана Шнайдер, а адміністрація була під ретельним наглядом Ірини Рапи.

Серце, душа та дух пов'язані з Україною
1985 - Явір - Преподобний Богдан Гладіо, Катерина і Тіна Шевчук (співдиректори)

В 1985 році Преподобний Богдан Гладіо надихнув ансамбль своєю любов’ю до української пісні і танцю – складових частин серця та духа України. Саме під час його керування Троїста Музика - група талановитих музикантів (Алекс Фесяк, Іван Франко, Білл Гаврищук, Преподобний Гладіо, Вальтер Голик та Андрій Кіселик), грала для танцюристів та розважала гостей традиційною музикою. Танцюристи навчилися співати під час танців, що додало традиційний елемент до виступів ансамблів. Стелла Візняк та Мерілін Сіден займалися костюмами. Однією з найяскравіших подій того періоду було проведення семінару з Левом Керцбергом із Пітсбурга.

Можливо найбільшим досягненням Преподобного Богдана була подорож до України 20 танцюристів Явора у 1988 році. На протязі двох тижнів діти працювали та вчилися разом з Львівським ансамблем Галичина. Це глибоке занурення в Українські танці через серця, дух та души допомогло танцюристам краще зрозуміти життя й традиції своїх предків.

З 1991 до 1993 року давні танцюристки Явору Катерина і Тіна Шевчук керували танцювальною школою. З досвідом, отриманим під час подорожі Явору в Україну, а також зі знаннями, надбаними під час навчання з хореографами Асоціації Українського танцю Альберти, сестри очолили групу інструкторів, яка складалася з талановитої молоді, яка сама довгий час навчалася в Яворі: Ларра Баббі, Майк Більжетіна, Тарас Демерсон, Дмитро Дутка, Христина Фодчук, Лариса Кнауер, Стефан Кузів, Донна Лавришин, Андрій Пілків, Катя Слободян, і Христина Ярмол. Також cлід зазначити вклад асистентів Катерини Хемій, Давіда Глудіш, Стефанії Ваккарф, Андрія та Оланни Таскей. Катерина мріяла побудувати структуру, яка б в майбутньому дозволилa найталановитішим танцюрам школи продовжувати навчати дітей Українським танцям. Слід пригадати й шановного Миколу Плешанова, який був запрошений зі Львова, та з 1992 до 1993 року вчив танцюристів ансамблю балету, характеру та Українським танцям.

Гордість за свою Культуру
1982 - Явір - Директор Дановія Стечишин

В 1982 році Дановія Стечишин прийняла керівництво школою танцю. Їй допомагали інструктори Іван та Юрій Павлюк, Катерина Слободіян, Дарія Сосіньські, Даррил Візняк та Карен Ярмол. Після консультацій з Юстином та Ярославою Іванчук, які приїхали з гуцульського регіону України, костюмери школи Дженні Річардсон, Елсі Шуллер та Мерилін Сіден з групою волонтерів виправили нові гуцульські жакети, та закінчили роботу над Закарпатськими костюмами. Це ще більше розпалило любов Дановії до Українських танців. Вона розробили такі нові танці, як Раківчанка, Дуботанець та Гуцулка. Також вона проводили додаткові заняття для танцюристів, щоб розвинути їх танцювальні здібності та таланти.

Під керівництвом Дановії на початку 1984 року Явір приймав участь на Українському Фестивалі в Beamsville та в Дні Української Культури в Ontario Place, де Явір зайняв перше місце серед ансамблів південного Онтаріо. Також Явір допоміг відсвяткувати 25ту річницю самовідданої служби Преосвященного Архімадріда Ионна Татарина.

Техніка та Характер
1982 - Явір - Хореограф Шанія Гоголь

Влітку 1982го року поки танцювальна група очікувала на нового директора, управління ансамблем було в руках Андрія Нагачевського та Кіма Осоветського. Андрій та Кім займалися проведенням занять та запровадили більш стилізовану форму Українського танцю.

Коли Шанія Гоголь стала хореографом, вона приділила особливу увагу техніці та характеру Українського танцю, які вона вирішила покращити за рахунок введення елементів балету при проведенні занять. Був сформований Танцювальний Комітетів, який очолили Джефрі Глинський, як голова, та Ерні Антонів - спів-голова. Елсі Ярмол стала директором, Михайло Непрілий – скарбником групи, а Лорі Ісків – координатором з бронювання та громадських зв’язків. Рон Демеда був обраний музичним директором, а Елсі Щулер – координатором з костюмів.

В цей період Явір провів яскраві виступи під час концертів на Victoria Day, Harbourfront фестивалі, липневому концерті CHIN, Українському фестівалі в Ontario Place та Фестівалі Польки в Stroud.

Відданість та зростання
1973 - Коломийські Танцюристи & Школа Танцю Св. Димитрія - Директор Боб Войсічовський

Боб Войсічовський керував танцювальною школою та групою Коломийські Танцюристи разом зі своєю дружиною Оксаною, а також з допомогою Ганья Братисюк, Террі Гула, Деббі Мазуренко, Паула Ярмол, а пізніше ще й Дженіс Гула, Тереза Мельник, Джон Нестор та Карен Ярмол. Вісім років він присвятив хореографії та навчанню зростаючого числа студентів. Одні з найбільш значущих моментів в історії школи та танцювальної групи відбулися під час його перебування на посаді.
У 1973 році танцюристи розважали своїми виступами гостей першого Торонтінського Мультикультурного Фестивалю Караван у павільйоні Коломия в церкві Св. Димитрія. Так народилося нове ім'я – танцювальна група Коломия. Того року павільйон виграв Нагороду Zena Kossar в номінації «Найкращій павільйон".

Танцюристів школи танців поділили на чотири групи залежно від віку та рівня. Традиція річних концертів продовжувалася, але більш здібні танцюристи ще й виступали на Фестивалі Караван, в будинку престарілих на Кіплінг, в торгових центрах Sherway та Yorkville, а також під час Канадської Національної Виставки та на багатьох інших майданчиках міста.
За ці роки група Коломия покращила рівень свого майстерства та збільшилися за рахунок нових членів з танцювальної школи. Група зібрала достатньо коштів для встановлення студійних дзеркал в Молодіжному Центрі. Ті ж самі дзеркала все ще використовуються в оновленій студії і сьогодні.
У 1980 році група Коломия змінила назву на Танцювальний Ансамбль ЯВІР, щоб представити канадсько-українське походження танцюристів. Українське найменування клена відображало гордість танцюристів за їх канадсько-українську спадщину.

Група розширила свій репертуар за рахунок Гуцульського народного оркестру та вокальних творів у виконанні деякі з танцюристів.
Явір був обраний представником Канади на міжнародних фестивалях в Бельгії в містах Jambes і Mechelen. Для туру ансамбль поповнив свій репертуар Акадськими та Франко-Канадськими степ танцями. Захоплюючі виступи танцюристів були дуже добре прийняті на фестивалях.

У 1981 році, у зв'язку з реконструкцією церкви Святого Димитрія, ансамбль залишив звичне місце виступу на фестивалі Караван, та виступав в павільйоні Одесса.
У липні ансамбль виступив на фестивалі народної майстерності CHIN/MOLSON на Centre Island та виборов перший приз у розмірі $1000 в другій раз за чотири роки.

Восени Явір приєднався до канадсько-український Оперній Асоціації та Філармонічного Оркестру Хемілтона для участі в спектаклі "Запорожець за Дунаєм", в Hamilton Place та O’Keefe Centre (зараз Hummingbird Centre). Важка хореографія й оркестрова музика вимагала повної концентрації та самовіддачі від кожного танцюриста!

У цей період група представила "Ми з України - We are from Ukraine", танець Ткачів, танець Врожаю, танець Шаль та Манекен. Олена Гула віддано шукала нові тканини для необхідних костюмів і важко працювала над вінками для кожної танцівниці. Вона сумлінно допомагала танцюристам з костюмами перед виходом на сцену. Майкл Непрілий займався фінансовими питаннями групи. Особливо треба згадати музичні групи, які допомагала Явору з живою музикою - групи Рона Кашют, Богдана Скалій, Денні Столарчук та Оркестр Караван на чолі з Джоном Локвуд.

Нове Керівництво
1972 - Школа Танцю Св. Димитрія - Директор Сем Дзуган

У 1972 році Сем Дзуган при навчанні приділяв найбільшу увагу точності виконання та єдності малюнку танцю. Щорічні концерти почали проводитись у залі Richview Collegiate. Енн Глинська, Маріон Мельничук та Ельсi Ярмол плели вовну для Гуцульского головного вбрання і старанно працювали над Гуцульськими костюмами. Якимось дивом вони навіть змогли придбати постоли (шкіряні тапочки) та шаровари (штанці для хлопців) в той час, коли ці костюми ще не можна було привозити з України. Семеро дівчат та хлопців з гордістю виступали у дивних для них нових Українських костюмах на річному концерті 1972 року.

Розширюється репертуар
1965 - Школа Танцю Св. Димитрія - Директор Микола Балдекий

Микола Балдекий з доньками Марією та Єлейн навчав швидко зростаюче число дітей у 1965 - 1971 роках. Костюми для чоловічих козацьких танців Чумак та Гопак, де жінки були жупанах, були зшиті з допомогою Маріона Мельнюка та Ельсi Ярмол. Кожної суботи після Української школи діти йшли на репетиції зі Школи Всіх Святих до залу Св.о Димитрія. З хвилюванням вони готували виступи для батьків, бабусь і дідусів на День Матері. Микола Балдекий пам'ятає багато концертів у церкві Святого Димитрія де найбільший прихильник, отець Йоан Татарін, допомагав вішати речі гостей в гардероб.

Балет і Народні Танці
1964 - Школа Танцю Св. Димитрія - Директор Гвен Трасс

У 1964 році керівництво школою перейшло до рук Гвен Трасс, якій допомагали чоловік та двоє синів. Маючи великий досвід в балеті, вона навчала дітей грації та врівноваженості, що значно покращило рівень їх майстерності. Діти трималися за дерев'яні стільці, які заміняли собою професійні барри. А в цей час їхні батьки дивились крізь вузькі вікна молодіжного центру де вони тренувалися... Головними подіями під час керівництва пані Трасс був Концерт до Дня Матері в Коледжі Василя Блаженного та обіди на Свячене. Можливо, найважливішим для старших танцорів були новенькі червоні чоботи, придбані танцювальним комітетом. Також треба відзначити Еллу Манастерську та Терезу Воробей, які допомагали створювати костюми для дітей.

Humble Beginnings
1962 - Школа Танцю Св. Димитрія - Директор Моpріс Левицький

Школа Українського Танцю Явір пройшла довгий шлях розвитку з перших репетицій, які проводилися у підвалі родини Слави та Мауріс Пастирів восени 1962 року. Перший хореограф та інструктор Моріс Левицький пам'ятає переїзд до залу Святого Йосафата, щоб підготуватися до відкриття церковного залу Святого Димитрія восени 1963 року. 21 танцюристів вбрані в костюми, які були зшиті й розшиті мамами та бабусями, танцювали під музику та дивилися на свого хореографа, який виконували танець Дідуся з Джеррi Фабiан.